Медичні норми Бюджетного кодексу України

На відміну від законів про державний бюджет, які мають обмежену в часі дію, Бюджетний кодекс України залишається чинним багато років. Звісно, його, як і решту законодавчих актів, періодично оновлюють, проте більшість його норм розрахована не на один рік. Ба більше, він є тим законодавчим актом, на який спираються під час розробки держбюджетів всіх рівнів — від державного до місцевих. До того ж у Бюджетному кодексі значно більше норм, що стосуються сфери охорони здоров’я, ніж у будь-якому законі про державний бюджет. Тож, оглядаючи медичний бюджет країни на 2022 рік (див. матеріал на с. 9 цього номера), цілком логічно нагадати і про медичні норми Бюджетного кодексу України.

---

Середньострокове зобов’язання у сфері охорони здоров’я

Середньострокове планування у бюджетному процесі запроваджено з 2019 року. Для сфери охорони здоров’я воно має особливе значення, що підтверджує наявність у БКУ терміна «середньострокове зобов’язання у сфері охорони здоров’я» (п. 47² част. 1 ст. 2), а також спеціальних норм щодо таких зобов’язань (п. 47 част. 1 ст. 2, част. 4 ст. 3, част. 3, 9 ст. 20, част. 5 ст. 22, част. 3, 16 ст. 23, п. 6² част. 1 ст. 38, част. 1 ст. 48, част. 2 ст. 55). Однак для того, щоб зрозуміти, що означає цей термін, варто згадати деякі загальніші поняття.

Бюджетний період

Відповідно до част. 1 ст. 3 БКУ бюджетним періодом для всіх бюджетів, що становлять бюджетну систему України, є один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того самого року. Це загальне правило. З нього є кілька винятків. З погляду тематики цієї статті, цікавою є част. 4 ст. 3 БКУ, відповідно до якої «для середньострокового бюджетного планування середньостроковий період включає плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди».

Програмно-цільовий метод

Середньострокове бюджетне планування пов’язане із застосуванням програмно-цільового методу в бюджетному процесі. Зі свого боку, відповідно до п. 42 част. 1 ст. 2 БКУ програмно-цільовий метод у бюджетному процесі — це «метод управління бюджетними коштами для досягнення конкретних результатів за рахунок коштів бюджету із застосуванням оцінки ефективності використання бюджетних коштів на всіх стадіях бюджетного процесу». Складовими програмно-цільового методу, як зазначено у ст. 20 БКУ, є бюджетні програми. Відповідальний виконавець бюджетних програм у процесі їх виконання забезпечує цільове та ефективне використання бюджетних коштів протягом усього строку реалізації відповідних бюджетних програм у межах визначених бюджетних призначень.

Бюджетне зобов’язання

Охорона здоров’я

Середньострокове зобов’язання у сфері охорони здоров'я — це зобов’язання здійснити платежі протягом поточного бюджетного періоду та/або середньострокового періоду для виконання програм і здійснення централізованих заходів з охорони здоров’я (п. 47² част. 1 ст. 2 БКУ). Тобто платежі мають бути здійснені не в абстрактному «майбутньому», як це передбачено для звичайного бюджетного зобов’язання, а протягом конкретного середньострокового періоду. Обов’язок здійснити відповідні платежі БКУ покладає на:

• центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, за напрямами використання бюджетних коштів, закупівлю за якими проводять спеціалізовані організації, які здійснюють закупівлі;
• особу, уповноважену на здійснення закупівель у сфері охорони здоров’я в частині доведеного до неї переліку напрямів використання бюджетних коштів, зокрема за договором керованого доступу, укладеним відповідно до законодавства.

Центральний орган, про який ідеться у ст. 2 БКУ, — це, звісно ж, МОЗ, а уповноваженою особою, вочевидь, є державне підприємство «Медичні закупівлі України», яку Кабмін України визначив централізованою закупівельною організацією (постанова КМУ від 11.10.2021 р. № 1093).

Порядок здійснення середньострокових зобов’язань визначено в част. 16 ст. 23 БКУ. Цей порядок, зокрема, передбачає, що взяття середньострокових зобов’язань допускається щодо:

• лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них, включених до відповідного переліку, що закуповуються за кошти державного бюджету для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров’я, затверджених Кабміном України;
• послуг, пов’язаних із поставками та супроводженням таких лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них.

У законі про держбюджет на відповідний період визначають:

• обсяг видатків на середньострокові зобов’язання у сфері охорони здоров’я на рівні відповідних показників Бюджетної декларації, схваленої у попередньому та/або поточному бюджетному періоді, відповідно до фактично взятих у цих періодах середньострокових зобов’язань, а також невикористаних асигнувань, передбачених для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров’я у попередніх та/або поточному бюджетних періодах;
• перелік бюджетних програм, у процесі виконання яких допускається взяття середньострокових зобов’язань, відповідно до бюджетних програм, за якими у попередніх та/або поточному періодах:
  • були фактично взяті відповідні середньострокові зобов’язання;
  • наявні невикористані асигнування.

Згідно з част. 1 ст. 48 «середньострокове зобов’язання у сфері охорони здоров’я набуває статусу бюджетного зобов’язання у сумі, визначеній згідно з умовами угоди (договору), та/або невикористаних асигнувань, передбачених для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров’я, за умови її відповідності граничним показникам видатків державного бюджету, що можуть бути спрямовані на взяття середньострокових зобов’язань у сфері охорони здоров’я, визначеним законом про Державний бюджет України на відповідний період».

На вимоги ст. 55 БКУ зважають і при складанні та затвердженні переліків захищених видатків місцевих бюджетів. Це передбачено част. 3 ст. 76 БКУ.

Крім того, відповідно до част. 3 ст. 71 капітальні видатки бюджету розвитку (поміж іншого) мають спрямовуватися на оновлення матеріально-технічної бази комунальних закладів охорони здоров’я, а також на комп’ютеризацію та інформатизацію закладів охорони здоров’я.

Розмежування видатків між бюджетами

Як передбачено част. 9 ст. 75 БКУ (у редакції, яку введено в дію з 01.01.2021 р.), Мінфін України у тижневий строк з дня прийняття проєкту закону про держбюджет у другому читанні має надати місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних місцевих рад інформацію щодо визначених цим законом показників міжбюджетних відносин (і навіть обсяги міжбюджетних трансфертів для відповідних бюджетів). Обласні державні адміністрації, зі свого боку, мають поінформувати виконавчі органи сільських, селищних, міських рад щодо обсягів субвенцій на здійснення державних програм соціального захисту, додаткової дотації на здійснення переданих з державного бюджету видатків з утримання закладів освіти та охорони здоров’я.

З практичного погляду, чи не найважливіше значення мають питання розмежування видатків між бюджетами різного рівня, яким присвячено главу 14 БКУ (вона охоплює статті 87—93).

Державний бюджет

Відповідно до п. 8 част. 1 ст. 87 БКУ до видатків у сфері охорони здоров’я, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на:

а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (багатопрофільні лікарні та поліклініки, що виконують специфічні загальнодержавні функції, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);

б) спеціалізовану, високоспеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (клініки науково-дослідних інститутів, спеціалізовані лікарні, центри, лепрозорії, госпіталі для осіб з інвалідністю внаслідок війни, спеціалізовані поліклініки, спеціалізовані стоматологічні поліклініки згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);

в) санаторно-реабілітаційну допомогу (загальнодержавні санаторії для хворих на туберкульоз, загальнодержавні спеціалізовані санаторії для дітей та підлітків, спеціалізовані санаторії для ветеранів війни, осіб з інвалідністю, загальнодержавні реабілітаційні установи та комплекси для осіб з інвалідністю згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);

г) санітарно-епідеміологічний нагляд (лабораторні центри, заходи боротьби з епідеміями);

ґ) інші програми в галузі охорони здоров’я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

д) первинну медичну допомогу, крім видатків на оплату комунальних послуг та енергоносіїв комунальними закладами охорони здоров’я;

е) державні програми громадського здоров’я та заходи боротьби з епідеміями;

є) державні програми розвитку та підтримки закладів охорони здоров’я, що перебувають у державній власності, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

ж) програму державних гарантій медичного обслуговування населення.

Перелік закладів охорони здоров’я та програм у галузі охорони здоров’я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, видатки на які здійснюються з державного бюджету, затверджено постановою КМУ від 16.05.2011 р. № 501 (останні зміни до переліку внесено в січні 2021 р.).

Обласні бюджети

Відповідно до п. 3 част. 1 ст. 90 БКУ до видатків у сфері охорони здоров’я, що здійснюються з обласних бюджетів, належать видатки на:

а) консультативну амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні обласного значення), центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, станції екстреної (швидкої) медичної допомоги;

б) спеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (спеціалізовані лікарні, поліклініки, зокрема стоматологічні, центри, диспансери, госпіталі для ветеранів війни, будинки дитини, станції переливання крові);

в) санаторно-курортну допомогу (санаторії для хворих на туберкульоз, санаторії для дітей та підлітків, санаторії медичної реабілітації);

г) інші державні програми медичної та санітарної допомоги (медико-соціальні експертні комісії, бюро судмедекспертизи, центри медичної статистики, територіальні медичні об’єднання, автопідприємства санітарного транспорту, бази спецмедпостачання, центри здоров’я і заходи санітарної освіти, регіональні заходи з реалізації державних програм, інші програми і заходи);

ґ) оплату комунальних послуг та енергоносіїв комунальних закладів охорони здоров’я, які є об’єктами права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні обласних рад, для забезпечення надання медичних послуг за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення;

д) регіональні програми розвитку та підтримки комунальних закладів охорони здоров’я, які є об’єктами права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні обласних рад, і регіональні програми надання населенню медичних послуг понад обсяг, передбачений програмою державних гарантій медичного обслуговування населення;

е) регіональні програми громадського здоров’я;

є) інші заклади та заходи у системі охорони здоров’я (будинки дитини, заклади служби крові, медико-соціальні експертні комісії, бюро судмедекспертизи, бази спецмедпостачання).

Бюджети громад

Відповідно до п. 3 част. 1 ст. 89 БКУ до видатків у сфері охорони здоров’я, що здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, належать видатки на:

а) амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні широкого профілю, спеціалізовані медико-санітарні частини, пологові будинки, поліклініки та амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки, стоматологічні поліклініки, дільничні лікарні);

а¹) первинну медичну допомогу (медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські і фельдшерські пункти, центри первинної медичної (медико-санітарної) допомоги та інші заклади охорони здоров’я, що надають первинну медичну допомогу);

б) програми медико-санітарної освіти (центри здоров’я і заходи з санітарної освіти);

в) інші державні програми медичної та санітарної допомоги (територіальні медичні об’єднання, центри медичної статистики, автопідприємства санітарного транспорту, інші програми і заходи);

г) оплату комунальних послуг та енергоносіїв комунальними закладами охорони здоров’я, що надають первинну медичну допомогу, місцеві програми розвитку та підтримки комунальних закладів охорони здоров’я, що надають первинну медичну допомогу, та місцеві програми надання населенню медичних послуг з первинної медичної допомоги населенню;

ґ) оплату комунальних послуг та енергоносіїв комунальних закладів охорони здоров'я, які належать відповідним територіальним громадам, для забезпечення надання медичних послуг за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення;

д) місцеві програми розвитку та підтримки комунальних закладів охорони здоров'я, які належать відповідним територіальним громадам, місцеві програми надання населенню медичних послуг понад обсяг, передбачений програмою державних гарантій медичного обслуговування населення;

е) місцеві програми громадського здоров’я.

Медична субвенція

Додаткова дотація

У ст. 97 БКУ зазначено, що у Держбюджеті може бути передбачено додаткову дотацію на здійснення переданих з державного бюджету видатків з утримання закладів освіти та охорони здоров’я, а у ст. 103⁶ описано особливості її надання. Зокрема, додаткову дотацію може бути спрямовано на видатки закладів охорони здоров’я в частині оплати комунальних послуг та енергоносіїв. Обсяги додаткової дотації затверджують у законі про держбюджет.

Додаткову дотацію розподіляють між обласними бюджетами відповідно до кількості населення та деяких інших параметрів у порядку, визначеному обласними державними адміністраціями, та за погодженням із КМУ.

Бюджетні кошти та бюджетні рахунки: варто пам’ятати

Відповідно до пп. 11 част. 1 ст. 2 БКУ «бюджетні кошти (кошти бюджету) — належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету». Ще один важливий термін — бюджетне асигнування, тобто «повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження» (пп. 6 част. 1 ст. 2 БКУ).

Бюджетні кошти зберігають на рахунках Держказначейства. Порядок відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України затверджено наказом Мінфіну України від 22.06.2012 р. № 758 (далі — Порядок № 758).

Відповідно до п. 1.2 Порядку № 758 бюджетні рахунки — це «рахунки, які відкриваються в органах Казначейства для забезпечення казначейського обслуговування коштів державного та місцевих бюджетів». Це — загальне визначення. Проте є кілька видів бюджетних рахунків. Зокрема, бюджетні рахунки для операцій з бюджетними коштами — це рахунки для здійснення операцій з бюджетними асигнуваннями, передбаченими на виконання відповідних програм і заходів у державному та місцевих бюджетах, які відкриваються розпорядникам бюджетних коштів та одержувачам бюджетних коштів, відокремленим структурним підрозділам розпорядників бюджетних коштів. Медичні заклади можуть бути одержувачами бюджетних коштів, отже, їм важливо розуміти, що рахунки одержувачів бюджетних коштів — це «рахунки, які відкриваються одержувачам бюджетних коштів за відповідними кодами бюджетної класифікації видатків та кредитування бюджету загального та/або спеціального фондів для обліку операцій з виконання плану використання бюджетних коштів».