Медична реформа. Плюси і мінуси останніх змін

За оцінкою проєкту «Індекс реформ» інтернет видання «Вокс Україна» за період з 20 червня по 17 липня сталося 16 змін, які можуть вплинути на «правила гри» в країні. Серед них — закон, який, на думку авторів проєкту робить черговий крок у реформуванні медичної системи. Йдеться про Закон України від 01.07.2022 р. № 2347-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення надання медичної допомоги». Про зміни, на які варто звернути увагу бухгалтеру, ми розповіли у статті: Назарбаєва І. Медична реформа триває. «Мирні» зміни у воєнний час // Головний бухгалтер медичного закладу. — 2022. — № 7.

Позитивно оцінюючи інфраструктурні зміни, передбачені цим Законом, експерт проєкту «Індекс реформ», співзасновник Українського центру охорони здоров’я (UHC) Павло Ковтонюк, назвав «великим кроком у минуле» закріплення на законодавчому рівні надання Кабінету Міністрів права визначати мінімальний розмір оплати праці медичних та фармацевтичних працівників державних та комунальних закладів охорони.

Павло Ковтонюк, співзасновник Українського центру охорони здоров’я (UHC):

«Якщо дивитися на закон з перспективи повоєнної модернізації (свідомо не кажу «відбудови») системи охорони здоров’я, то він створює передумови як для її майбутніх прихильників, так і для майбутніх консерваторів.

Центральним питанням законопроекту є створення «спроможної мережі закладів охорони здоров’я», ключове для побудови сучасної системи лікарень на 2030-2040 роки. Тут документ розвиває ідею госпітальних округів (вперше впроваджену ще у 2017 році) і пропонує ділити їх на кластери, «в межах яких організовано комплексний доступ населення до стаціонарної медичної допомоги». Лікарні, відповідно, будуть поділятися на кластерні, надкластерні (обслуговують кілька кластерів, госпільтальний округ або кілька округів) та загальні (обслуговують населення менше, ніж кластер).

Закон перекладає конкретику про те, що таке округ, кластер, і за що відповідають різні види лікарень, на Кабінет Міністрів. Але неозброєним оком видно, що госпітальний округ — це область, кластер — це частина області навколо великого міста (охоплення 200-300 тисяч населення). Ну а загальна лікарня — це еквівалент старих малопотужних «районок» (обслуговують близько 50 тисяч людей).

Таким чином, у цій моделі знайдеться місце усім. Відповідно, консервативно налаштованому Кабміну закон дає всі можливості «забетонувати» статус-кво: постсовєцьку систему з величезною кількістю малопотужних закладів з поганою якістю послуг. Але і реформаторський уряд зможе «викрутити» підзаконні акти на свою користь. Тому найцікавіше попереду.

Безперечним кроком вперед у законі є скасування так званих «рівнів допомоги» — первинний, вторинний, третинний. Замість цього совєцького рудименту маємо тепер європейські поняття первинної, спеціалізованої, екстреної, а також реабілітаційної та паліативної допомоги, які відображають суть роботи, а не «ранг» лікарні.

А от великим кроком назад у минуле є те, що уряд отримав право встановлювати мінімальну зарплату для медиків. Так парламент зафіксував ще довоєнну ініціативу Президента (саме його указом це було ініційовано) встановити усім лікарям та медсестрам зарплату централізовано. Мало того, що це не має економічної логіки. Ця глибоко совєцька практика затримає довгоочікуваний розвиток цивілізованого ринку праці у медицині, відсутність якого і є причиною несправедливих доходів медиків та їх де-факто закріпаченого становища у сфері трудових відносин».