Післямова

Отже, підсумуємо.

Щоб визначити ціну медичної послуги, доведеться зібрати, проаналізувати та узагальнити силу-силенну різноманітної інформації (бухгалтерської та управлінської, медичної та економічної) з різних джерел (медичного закладу в цілому, окремих структурних підрозділів, центрів витрат тощо) та від різних осіб (економістів, юристів, бухгалтерів, маркетологів, медичного та технічного персоналу закладу охорони здоров’я, а також його керівників, засновників чи їхніх представників). Самі обчислення виконуватимуть економіст та/або бухгалтер. Дуже важливо, щоб від початку був взятий курс на максимальну автоматизацію всього процесу, починаючи зі збирання інформації та закінчуючи власне розрахунками, адже ціноутворення — процес не одномоментний. Це повсякденна, копітка й дуже потрібна робота. Тож акцентуємо ще раз на основних моментах, розглянутих у посібнику.

Щодо обліку витрат

Калькулювання собівартості потребує зосередженості на витратах, особливого погляду на них, адже собівартість — це і є витрати. У процесі калькулювання немає просто витрат, є конкретні витрати, які виникають у конкретному місці, в конкретний час і мають певний вплив на конкретну медичну послугу. Тож всі витрати мають бути класифіковані, згруповані, а за потреби ще й розподілені.

Щодо бухгалтерського обліку

Варто розрізняти відображення витрат у бухгалтерському обліку й облік витрат як елемент управлінського обліку (зокрема, з метою калькулювання). Бухгалтерський облік створює інформаційне підґрунтя для обліку витрат з метою калькулювання собівартості, проте не замінює його. Бухгалтерський облік — це законодавчо встановлені правила. Управлінський облік витрат — це територія творчості (і відповідальності!) управлінського персоналу медичного закладу. Бухгалтерська звітність відображає стан справ медичного закладу як єдиного цілого, а управлінський облік зосереджений на показниках діяльності структурних підрозділів. Бухгалтерський облік відображає фактичний стан справ, тоді як управлінський більше спрямований у майбутнє.

Щодо фактичних та планових показників

У процесі калькулювання використовують або планові, або фактичні показники. Проте дуже часто доводиться брати до уваги одночасно обидва. Тож важливо чітко розуміти, який саме потрібен в тому чи тому конкретному розрахунку. Джерелом фактичних показників не обов’язково є бухгалтерський облік, адже він не завжди достатньо деталізований. Утім, якщо необхідно, то аналітичну складову бухгалтерського обліку можна підлаштувати під потреби калькулювання, зокрема шляхом запровадження рахунків другого, третього тощо порядку.

Щодо вибору методик чи методів

Калькулювання — це елемент управлінського обліку, де немає законодавчо встановлених правил, немає неправильних методів, а єдиним об’єктивним критерієм є суб’єктивна за своєю сутністю економічна доцільність. Тож на вибір методу чи методів калькулювання та ціноутворення впливають ситуаційні інтереси медичного закладу (виживання чи розвиток), специфіка та умови його роботи, комерційні ризики, конкурентне середовище тощо.

Щодо мети

Метою обліку витрат є не лише встановлення цін на медичні послуги. Результати цього обліку є важливими й для інших аспектів управління медичним закладом. Якісний, продуманий облік забезпечує керівництво та управлінський персонал ЗОЗ адекватною інформацією для ухвалення найоптимальніших управлінських рішень, зокрема щодо переліку платних послуг (його розширення чи скорочення), щодо придбання нового обладнання (високовартісне чи більш дешеве), щодо запровадження новітніх технологій та поліпшення якості медичних послуг, щодо вдосконалення системи оплати праці.